Ось уже 30 років як прогримів вибух на 4-ому реакторі. І вже не так і важливо чи це було через технічні проблеми, збіг обставин чи просто людське нехлюйство і радянський "пофігізм" :(. Роки пройшли. І разом з роками пішли життя і здоров’я десятків титсяч наших людей, які собою закрили нас від радіаційної смерті. На жаль, багатьох із них вже давно немає серед нас. Багато хто став інвалідом і не має можливості жити так, як інші люди навкруги. Багато людей отримали страшні невиліковні хвороби.

Ми не можемо повернути їхні життя і віддати хворим частку здоров’я. Але ми можемо пам’ятати про ці страшні події, підтримувати тих, хто з нами і завжди вшановувати їхній подвиг задля того, щоб ми всі могли просто жити. Щира Вам подяка!

Наша школа не залишилася осторонь. Пройшла низка заходів задля вшанування пам’яті цих людей і цих подій.